Ночь, все спят и тишина
Лишь я лежу с открытыми глазами
И мысли только о тебе
Я тронулся умом, а может ты
Мне не даешь покоя, думая лишь обо мне
Там на другом конце земли
Лежу и чувствую, твои прикосновенья
И запах твой мне будоражит нос
Хоть ты и далеко сейчас
И нет тебя со мною
Как тут уснуть, когда все мысли об одном
Щекой своей, щеки твоей коснуться
Обнять тебя и волосы твои своей рукою расчесать
Увидеть глаз твоих всю полноту
Зеленый бриз в них отразится
И нежный взгляд, чуть приоткрытый рот
И голоса звучание как пение райской птицы
Все что хотел бы я сейчас
Мгновеньем взгляд поймать
И скука удалиться прочь и боль пройдет
И снова заживу надеждой встречи
И объятья, и поцелуя розы лепестки
Все отдал бы сейчас, за рук твоих прикосновенье
Что гладят волосы мои
За то чтоб на колени голову свою сложить
И чувствовать тебя так близко
И быть с тобой, в тебе и рядом быть…
Я криком разорву немую пустоту
И ты услышишь сердца боль
И смерти запах мне напомнит
Что я сегодня не с тобой
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.